1. Як ви в цілому поставилися до ухвалення мовного закону № 5670‑Д?
2. Закон № 5670‑Д максимально ускладнює проведення громадських заходів будь-якою мовою, окрім державної, оскільки вимагає обов’язкового використання української або перекладу на українську. Чи вважаєте ви цю норму справедливою?
3. Чи згодні ви з нормами, які застосовуватимуться в культурі й засобах масової інформації (тотальна українізація теле‑ та радіоефіру, обов’язковий випуск української версії друкованих і електронних ЗМІ, субтитрування спектаклів, поставлених будь-якою мовою, окрім української, 15‑відсотковий ліміт на неукраїнські репліки у фільмах українського виробництва)?
4. Як ви ставитеся до вимог написання, згідно з законом, назв українських міст російською мовою наступним чином: Кыив, Харкив, Запорижжя, Кропывныцькый тощо?
5. Фактично закон № 5670‑Д позбавляє можливості мільйони російськомовних громадян України вільно використовувати в публічному просторі материнську мову. Чи схвалюєте ви ці заходи?
6. Що, на вашу думку, стане результатом впровадження закону № 5670‑Д: консолідація суспільства чи його розкол?
Остап Сливинський
поет
1. В цілому позитивно. Про застереження — далі.
2. Річ не так у справедливості, як в неможливості виконання цієї норми. Дублювання українською всіх без розбору «громадських заходів» технічно неможливе, і, думаю, творці закону самі це розуміють. Як продублювати українською, скажімо, поетичний слем? А рок-концерт? Ця норма — мертвонароджена. Єдиний спосіб, у який можна її «ефективно» застосовувати — блокувати заходи, де іноземна мова звучить без перекладу. Але й тут послідовного застосування не буде, я впевнений. А вибіркове — цілком можливо.
3. З-поміж перелічених опір у мене викликає лише остання норма як абсолютно безглузда. Сподіваюся, кінематографічна спільнота зможе ефективно їй протистояти.
4. Це абсурд. Також давайте не забувати, що йдеться не лише про російську. Якщо виконувати ці вимоги, країна перетвориться на якийсь суцільний заповідник транскрибованих покручів, нечитабельних для іноземців. Кожна мова має свої принципи адаптації іншомовних власних назв, і це теж — елемент її структури. Уявімо, що завтра французи приймають закон, згідно з яким на її території Париж усіма мовами можна називати лише «Парі», Марсель — «Марсеєм», а Ніццу — «Ніс». На що це перетворює Францію? Правильно — на герметичне сферичне тіло, зависле у вакуумі.
5. Де-юре права вільно використовувати в публічному просторі свою мову російськомовні громадяни позбавлені лише у Львівській області — через ідіотську ухвалу облради. На щастя, вона залишається (і сподіваюся, залишиться) на папері.
6. Висновок у мене такий: закон недопрацьований, механізмів виконання деяких його норм немає і на горизонті не видно. Зараз усе залежить від того, як він буде застосовуватися на практиці. Буде застосовуватися як пряник‑стимулятор (там же багато написано про підтримку держави) — чудово. Буде застосовуватися насамперед як репресивний батіг — отут, напевне, доведеться говорити про розкол.
