1. Як ви в цілому поставилися до ухвалення мовного закону № 5670‑Д?
2. Закон № 5670‑Д максимально ускладнює проведення громадських заходів будь-якою мовою, окрім державної, оскільки вимагає обов’язкового використання української або перекладу на українську. Чи вважаєте ви цю норму справедливою?
3. Чи згодні ви з нормами, які застосовуватимуться в культурі й засобах масової інформації (тотальна українізація теле‑ та радіоефіру, обов’язковий випуск української версії друкованих і електронних ЗМІ, субтитрування спектаклів, поставлених будь-якою мовою, окрім української, 15‑відсотковий ліміт на неукраїнські репліки у фільмах українського виробництва)?
4. Як ви ставитеся до вимог написання, згідно з законом, назв українських міст російською мовою наступним чином: Кыив, Харкив, Запорижжя, Кропывныцькый тощо?
5. Фактично закон № 5670‑Д позбавляє можливості мільйони російськомовних громадян України вільно використовувати в публічному просторі материнську мову. Чи схвалюєте ви ці заходи?
6. Що, на вашу думку, стане результатом впровадження закону № 5670‑Д: консолідація суспільства чи його розкол?
Ярослава Кравченко
театральний продюсер
1. Не дивлячись на те, що норми закону і особисто для мене в деяких аспектах життя створюватимусь дискомфорт, я до нього ставлюсь прихильно. Згадайте, скільки галасу було навколо заборони торгівлі алкоголем, чи паління в закладах, чи в питанні квот на українську музику. Певний час пішов на зміни звичок, згодом це дало позитивні результати.
2. Я вже давно думаю перереєструвати Дикий театр у релігійну організацію. Така форма має багато переваг, а закон № 5670‑Д на релігійні обряди не поширюється.
Насправді, до появи закону, ми випрацювали принцип: якщо п’єса, яку ми ставимо, написана іноземцем — вона перекладається українською. З Макдоною чи Бушаром — зрозуміло. Довгий час було дивно: навіщо перекладати Чехова чи Вирипаєва? Ми ж усі й так розуміємо. Але це була позиція. І в нас з’явилось кілька неймовірних нових перекладів. Зараз почали перекладати й українців, що пишуть російською: для нових прем’єр переклали і п’єсу Курочкіна, і Наталку Блок. Єдине виключення, що залишилось в репертуарі — «Віталік» Віталія Ченського. Якщо ж ця вистава потрапить «під закон», доведеться її оформити як «релігійний ритуал». Або звертатись до пункту, де використання інших мов дозволено, якщо «це виправдано художнім, творчим задумом».
Тим не менш мене хвилює, як, наприклад, існуватимуть у нас англомовні театри, суть яких — грати саме англійською, і саме це цінують їхні глядачі.
3. Застосування закону до ЗМІ — підтримую. Тим паче не заборонено робити матеріали кількома мовами. А от ліміт 15% у кіно мене лякає.
4. Я родом з Умані. Умань і в Африці Умань. Звучить це зараз дуже дико. Але з іншого боку — якщо людину звати Микола, то вона вправі бути Миколою, а не Ніколаєм. Те саме з назвами міст. Київ і Кієв, Харків і Харьков — це як Микола і Ніколай.
5. О, зараз сиджу і плачу… Закон же не забороняє використовувати російську мову в спілкуванні, а те, що, живучи в країні, ти маєш знати державну мову — для мене нормально.
6. Я дивлюсь на приклади тих законів, що вже викликали подібний резонанс. Завжди є обурені та незгодні. Та я сподіваюсь, що з часом ми отримаємо позитивні результати, як для суспільства, так і для зміцнення державності. Час зрозуміти: незалежна держава має право на свою державну суверенну територію і мову.
